Хоча стиль оповідання повністю задовольняє у мені естета, я, все ж, не перестаю дивуватися тим, яким реалістом ти є. У твоєму нарисі немає нічого надреального чи фантастичного, одним словом такого, що б виходило за межі дійсності, проте велике місце віддається любовним, я б сказав, навіть трохи сентементальним почуттям молодих героїв. Це і похвально, і непохвально водночас. Я сам вважаю себе в якійсь мірі фантастом, а тому, завжди волію бачити у всьому прихований символ. У літературі я найбільше ціную достовірне зображення фантастичної дійсності. І це не означає що я живу пустими химерами. К.С.Льюїс написав фантастичну історію і йому всі повірили. Д.Донцова пише правду але НІХТО їй не вірить. Цим відрізняється халтура від літератури.

У 1950р. К.С.Льюїс опублікував свою першу книгу з циклу "Хроніки Нарнії". У цьому романі 8-ми річна англійська школярка Люсі Певенсі через магічну шафу потряпляє до чарівної країни Нарнії. І, уяви собі, діти з багатьох країн світу повірили у існування магічної шафи-гардеробу і навіть тепер намагаються вітшукати двері до Нарнії. Але кажу я про інше. За допомогою казкових образів і фантастичної, надреальної дійсності К.С.Льюїс зумів розповісти дітям про основи християнської віри. В образі Лева Аслана у його книгах показано Ісуса Христа, Люсі Певенсі символізує Маріюї Магдалину, у хроніках, також, розповідається про Розпяття і Воскресіння. Це тільки один з прикладів. Нині "Хроніки" - одна з найпопулярніших книг світу, її тираж перевищує 100 мільйонів примірників. За допомогою простої алегорії і авторського мистецтва Льюїса мільйони людей, дітей і дорослих, змогли по-новому зрозуміти християнство. Спробуй і себе в цьому жанрі, я впевнений - у тебе це вдасться.

С.К.О.Б усім !
"Теплий сніг" - це ще один маленький шедевр, від нашого вельмишановного друга-пластуна. Оповідання відшліфоване як алмаз і, безперечно, перевершує двох своїх попередників. Дві сторінки авторської прози показують нам цілком достовірний і, по-своєму, непідробний світ оповідання, в якому автор зумів повно показати 2-ва людських характери на тлі брутального, сірого натовпу. Нарис містить мораль, його стиль виблискує і переливається як самоцвіт. Рекомендую усім. З найкращими побажаннями, ваш пластовий друг.

Привіт Андрій! Справді класний сайт! Обов`язково напиши мені! Аська 387134034 Чекаю!

Салют, Андрій! Не думав що ти впораєшся так швидко. Моє оповідання звісно недосконале, і все ж, сподіваюсь, заслуговує на увагу. Наперед тобі вдячний. Жаль тількі що навряд чи буде багато відгуків. А то було б з ким пополемізувати. Цікаво, як зреагували б на це росіяни? Самому робиться смішно...
Щасливої мандрівки до Львова.

Знаєш, а ти, мій друже, вмієш і здивувати! Оповідання написані легким тоном, в веселому, рокен-рольному стилі, і рівнем куди вище ніж ті, що друкуються сьогодні в таких популярних виданнях як от "Клас" чи "COOL". "Мобільнику" віддаю особливе місце і пядестал першості. Це більше ніж просто банальне оповідання. Хочеться відзначити його стиль. І деталі. І сюжет. Дотепно, бравурно, блисуче. Моє браво! Віват! Многая літа!

Мені сайт,Андрюха,сподобався........ Але фоток мало......... я дуже хочу побачити ВСІ фото з вечорниць!!!!!!!!! Історія прикольна, ніколи не думала,що ти так напишеш Я думаю, якщо тою вчителькою була б Лариска, то Руслан виломав шуфляту і забрав телефон, викинув сім картку Скіфа, походив трохи на карате, бокс, йогу, і все решта.... побив Скіфа, показав, що той йому не повинен вказувати. А Лариска подумала б, що мобільний забрав саме Скіф і додала б ше від себе.... короче HAPPY END.... Звичайно якщо Руслана (доречі не люблю це ім'я) не заберуть да відділка за побиття людини.... але це вже зовсім інакша історія...

Усе вищесказане - це звісно темна сторона медалі. Щоб зробити сайт більш привабливим я раджу як найшвидше створити обємну фотогалерею і започаткувати кілька форумів. Щоб спілкування було цікавим можна розділити форуми на тематичній основі, вміло розтавивши дискусійні питання. Раджу також змінити оформлення на щось більш скаутське і гірське, написати свій маніфест пластунському рухові, розробити програму діяльності, запросити нових людей, скласти гільдії або товариства. Все це відкриє перед вористувачами нові горизонти, розширить вже існуючі рамки і подарує простір. Сподіваюсь на краще і бажаю успіху!

Сайт загалом сподобався, от тільки оформлення не зовсім відповідає пластунському духу. Ретроспектива на задньому плані і старі грамофони, чи як там їх, на титульній сторінці відтіняють гротеском. Складається враження що це музичний сайт американського кантрі чи джазу невисокого гатунку, і вже аж ніяк не сторінка присвячена скаутському рухові. Нарешті інтернет-сторінка виконана в надто темних тонах і не відрізняється оптимізмом. Невистачає також живих форумів і тематичної фотогалереї. Що ж до позитивної сторони справи, то вона, сподіваюсь, невдовзі зявиться.
Микола. Танці.