Коли довга чорна гривка закриває половину твого обличчя, тоді починаєш дещо по-іншому сприймати цей світ. Катруся переконалася у цьому відразу, щойно вийшла на яскраве сонце зі штучної, створеної потужним кондиціонером, прохо­лоди перукарні. Все, що вона могла тепер чітко бачити, це клаптик дороги та власні ноги у чорних кедах.

Першим Катрусиним бажанням було забрати гривку з очей, але дівчина сказала собі, що мусить звикати, адже тепер вона - справжній емо-кід. Хто такі емо-кіди, їй популярно пояснила найкра­ща подруга Софія, що захоплювалася всім незви­чайним і мріяла, як сама казала, "потужно прояви­ти свою індивідуальність". Її індивідуальність проявлялася завжди по-різному, проте щоразу це було дійсно потужно, як спалах наднової зірки

у нетрях холодного космосу.

Одного разу Софія прийшла до школи вбрана з ніг до голови в усе чорне. Її світле від природи волосся було пофарбоване у чорний колір, вії ледь не злипалися під вагою декількох кілограмів чорної туші, а нігті вкривав важкий шар чорного лаку. Тоді Софія повідомила, що віднині вона - гот і тому її краще нe зачіпати. Щоправда, її нову індивідуальність ніхто так і не встиг належним чином оцінити, оскільки директриса отримала культурний шок, зіткнувшись з цією вампіричною постаттю у напівтемряві жіночого туалету. Наступ­ного дня про Софійчину "готичність" нагадувало лише чорне волосся, заплетене, однак, чиїмось вправними руками у скромну косичку.

Те, що Катруся - справжній емо, Софія визначила після першого цього навчального року уроку фізкультури. Катерина була переконана, що трохи схалявити на початку вересня не гріх

і свідомо "забула" стару спортивну форму вдома. Проте фізкультурник був дещо іншої думки, вліпив їй одиницю, ще й додав, що тепер у Катру­синому житті стало однією проблемою більше. Від несподіванки вона розплакалася, як мале дівчись­ко, схлипуючи і здригаючись худенькими плечима. Найгірше, що ця вистава розгорталася перед цілим класом, а найзахопленішим глядачем виявилася Софія.

- Слухай, та ти ж - реальний емо-кід! ­вигукнула вона у самісіньке Катрусине вухо, коли вони поверталися зі стадіону.

- Емо-хто? - мляво перепитала Катерина, яка вже подумки пояснювала мамі,що одиниця на початку року зовсім не належить до категорії поганих прикмет.

- Емо-кід!!! Ти що про них нічого не чула?! у відповідь Катруся лише шморгнула носом.

Мабуть, для Софії цей звук означав запрошення

до розмови, тому що вона відразу затарахкотіла, як стара швейна машинка:

 - Ну, емо - вони справжні. Тобто не прихо­вують своїх почуттів. Якщо хочуть плакати, то плачуть і не зважають на інших. Так як ти сьогод­ні. Взагалі, бути емо - це круто! - на цій оптимістичній ноті подрузі забракло повітря в легенях.

Згодом з'ясувалося, що про нову молодіжну субкультуру Софійка знає набагато більше. Вона розповіла Катрусі, що назва "емо" походить від англійського "emotion", по-нашому - eмoцiї.

А емо-кіди. відповідно це люди, що не приховують своїх емоцій, а навпаки - виявляють їх привсе­людно й охоче. Вони слухають свою емо-музику

і дотримуються свого емо-стилю в одязі. На цій темі Софія затрималася найдовше, і Катруся довідалася, що емо-кіди надають перевагу чорно­му й рожевому кольорам та білому в чорний квадратик, полюбляють носити усілякі значки й заколочки, а також речі зі зобра­женням мікі-маусів, сердечок і ведмедиків, куплені в магазині" Дитячий світ". Їхньою візитівкою можна вважати довгу, підстрижену навкіс гривку, що закриває півобличчя. А ще - підведені чорним очі... Ну й звісно, справжній емо просто

зобов'язаний виглядати нещасним, аби всі довкола відразу зрозуміли: перед ними - людина надзви­чайно чутлива, отже, у переповненому транспорті краще не ставати їй на ногу.

         Слухаючи розповідь подруги про сумних eмo-кидів, Катруся раптом подумала, що одиниця

з фізкультури - це чудовий привід образитися на цілий світ і гідно поповнити лави чорно-рожевих особистостей. Софію ця думка неймовірно втішила, і вона сказала, що сама мріяла стати eмo-кідом, але вирішила більше не експериментувати з чорним кольором.

Наступного дня вона з тріумфальним вигля­дом поклала перед Катериною музичний диск.

- Емо-група намбер ван називається - "Му Chemical Romance". Тож, слухай і перетворюй­ся на тру емо! - сказала подруга.

- На кого, на кого мені перетворюватися? ­в Катрусиному голосі бриніла легка паніка.

- Ну, тру - З англійської - "справжній", а тру Емо -то справжній емо... А музика допоможе тобі відкрити світ власних eмоцій і виявити Їх назовні... Тому тобі знадобиться багато паперових серветок, - несподівано додала Софія.

- Паперових серветок? - спантеличено запитала Катруся.